Rossinavi Taransay. Дух традицій

Форма, зміст, морехідні якості — ось ті основні категорії, над якими вже не одне століття ламають голови передові розумові архітектури, намагаючись привнести якісь нововведення. При цьому щось незриме змушує нас щоразу з трепетом спрямовувати свій погляд до класичних творів минулого, до «Золотого віку» парових яхт та доби джентльменських відносин.

Здавалося б, ну що такого надскладного у будівництві вінтажного човна — досить вибрати проект, що сподобався, домовитися з верф’ю про вартість і терміни і ось уже півсправи зроблено! Порівняно з тим же рефітом, який таїть у собі масу підводного каміння та непередбачених витрат, про які можна дізнатися тільки повністю занурившись у роботу, створення яхти з нуля — більш передбачуваний процес.

Але в цьому є лише частка правди! Адже зберегти стилістику чи автентичність, при цьому дотриматися сучасних стандартів — завдання подвійно складне. Але, схоже, Rossinavi це зовсім не налякало! Верф із задоволенням взялася за такий незвичайний проект, враховуючи, що подібний досвід вони вже мали.

За сьогоднішніми мірками корпус сучасного Taransay виглядає вузеньким, хоча його ширина в 7.6 метра все одно трохи більша, ніж у оригінального корпусу. Це було зумовлено деякими об’єктивними чинниками. Дизельні мотори на той час не були настільки потужними, як сьогодні. Саме тому морські архітектори минулого століття намагалися максимально використати гідродинаміку обводів корпусу.

Елегантні класичні лінії Rossinavi ‘Taransay’ підкреслені традиційними кольорами забарвлення. Корпус яхти пофарбований у глибокий темно-синій відтінок, а основну частину надбудови вирішили зробити білого кольору. До речі, надбудова стала першим каменем спотикання, оскільки сучасні стандарти не дозволили спорудити її з дерева. Тому дизайнери пішли на хитрість – основа виконана з алюмінію, а для надання «вінтажної» стилістики її обшили зістареним натуральним тиком! Так-так, саме постарілим – з масою подряпин і сколів. Власник просто переконаний, що яхта з історією не може виглядати з голочки, на ній має бути відбиток минулого. При цьому всі панелі ідеально підігнані, навіть не сподівайтеся почути якісь скрипи, на які страждають не дуже якісні сучасники!

За канонами того часу корми човна набули округлу форму в стилі каное. Через її конструктивні особливості тут було неможливо організувати повноцінну купальну платформу або пляжний клуб на сучасний манер. Тому по правому борту обладнано відкидну платформу, з якої можна добре занурюватися у воду, або навпаки, причалювати на тендері. До речі, саме тут знаходиться відкидний трап, піднявшись яким відразу можна потрапити на головну палубу Rossinavi.

Треба сказати, що планування на судні суттєво відрізняється від звичного розташування приміщень. Наприклад, їдальня та салон знаходяться у різних частинах палуби, хоча на нових човнах їх намагаються розмістити по сусідству як єдиний логічний простір. Центральне місце у їдальні зайняв обідній стіл темного дерева, що дозволяє розмістити до 12 гостей. На відміну від сучасних яхт, з величезними площами скління, гарну освітленість обідньої зони забезпечують вісім невеликих вікон, рівномірно розташованих по периметру приміщення. А у вечірній час основним джерелом світла служить м’яке растрове підсвічування. Такі світильники успішно розподілені між дерев’яними балками.

Для того, щоб потрапити до салону, потрібно пройти коридором у кормову частину судна. Саме тут, як ніде, відчувається атмосфера початку минулого століття та панує позачасовий стиль ар-деко. Класичні стінові панелі з масиву червоного дерева, круглі ілюмінатори з гравіюванням та металеві елементи декору формують єдине стилістичне рішення.

Салон пронизаний духом вікторіанської Англії, здається, що сюди ось-ось увійде почесний джентльмен у капелюсі і з палицею в руках і накаже тримати курс на Нове Світло. Численні м’які меблі – великі дивани, крісла, стільці – відмінно вписалися в інтер’єр і не створюють нагромадження в салоні. До речі, малюнок оббивки та кольорова гама – це типові орнаменти того часу, вони були точно підібрані відповідно до фотографій оригінального судна. Тканий вовняний килим виконаний за мотивами класичних гобеленів 20-го століття. Не дивно, що в такому інтер’єрі роль кавового столика виконує кована скриня.

З головного салону гвинтовими сходами можна потрапити на нижню палубу або Cabin Deck – саме так її називають на ‘Taransay’. Ця палуба теж сповнена сюрпризів і незвичайних для сучасного яхтингу рішень. Тут розташовані руховий відсік, майстер-апартаменти, чотири гостьові каюти та три каюти для відпочинку екіпажу.

Машинне відділення на Taransay, як і майже сто років тому, розміщене по центру нижньої палуби. Колись тут розташовувалась передова на той момент пара 4-циліндрових дизельних двигунів Gardner потужністю по 96 кінських сил кожен. Сьогодні в моторному відсіку рімейка працюють два дизельні силові агрегати Caterpillar C18 Acert, які в 8.5 разів перевершують потужність оригінальних! Два CAT по 800 л. с. здатні розігнати яхту до максимальних 14 вузлів, а рухаючись у крейсерському режимі зі швидкістю 12 вузлів – подолати відстань 3500 морських миль. Для нейтралізації вироблених механізмами шумів і вібрацій на яхті була застосована технологія «плаваючих» палуб, що передбачає кріплення їх до корпусу за допомогою сайлент-блоків. Враховуючи, що практично за стіною знаходяться майстер-апартаменти – це просто must-have!

Апартаменти власника займають усю ширину човна. Треба сказати, що історичний образ човна повністю відповідає атмосфері в стилі fast commuters: тих самих човнів, які колись дуже любила американська бізнес-еліта. Адже на них можна було з комфортом дістатися міста зі своїх літніх резиденцій, причому встигнути привести себе в порядок, поснідати і прочитати ранкову газету, насолоджуючись морським повітрям.

Центральне місце в каюті займає двоспальне ліжко з м’яким підсвічуванням, а по периметру влаштовані комоди, туалетні столики, невеликі кушетки – вірність стилістиці початку 19 століття. З цікавих особливостей апартаментів: дуже містка вбиральня та дві ванні кімнати – одна з душовою кабіною, а друга з повноцінною ванною.

Поруч з апартаментами власника облаштовані дві гостьові каюти: одна зліва по борту з парою спальних місць, а друга – в кормовій частині палуби з V-подібним розташуванням ліжок. VIP-сьют та ще одна 2-місна гостьова каюта знаходяться ближче до носової частини човна, але вже перед машинним відділенням. Така схема розміщення дозволила максимально збільшити корисну площу внутрішнього простору, зберегти первісне планування та відвести місце під ванні кімнати у кожній каюті. Колірна гама у житлових приміщеннях підбиралася ретельно, враховуючи кількість денного світла, що потрапляє через невеликі вікна. Studio Tassin використовувала світлу деревину ясеня із вставками із червоного дерева.

На нижній палубі знайшлося місце для трьох кают персоналу та невеликої кухні. А ось каюта капітана вирушила на верхню палубу і знаходиться поряд із центром управління судном.

До речі, саме тут, на верхній палубі в рульовій рубці, особливо чітко відчувається з’єднання минулого з сучасністю. Порівняно з еталонним проектом, рубка нової ‘Taransay’ вийшла просторішою та затишною. Шикарний нактоуз, закріплений на традиційній тумбі, і дивовижний штурвал просто зачаровують. Вони сміливо сусідять із суперсучасною електронікою та системами відображення інформації.

Відкриті палуби на ‘Taransay’ заслуговують на окрему увагу. Чого тільки варті дерев’яні скрині на носі човна, стилізовані щогли та мідні корабельні механізми! Не обійшлось і без бутафорії. Наприклад, масляні ліхтарі вдало перекваліфікувалися на електричні світильники.

До речі, вже на початку 20-го століття на «джентльменських човнах» наявність рятувальних шлюпок та мотоботів була обов’язковою. Щоправда, для їхнього спуску на воду використовувалися відкидні дуги, система блоків, а іноді лише м’язові зусилля кількох матросів. На зміну шлюпкам прийшли сучасні тендери, які підросли в розмірах і стали вагою, тому для їх підйому та спуску потрібні більш серйозні механізми.

Але як вписати hi-tech обладнання на старовинному човні? Архітектори від Rossinavi вдало вирішили і це завдання! Щоб зберегти первозданний стиль, гідравлічна кран-балка була захована в димарі, яка, звичайно ж, не використовується за призначенням. За потреби труба відкривається, а коли тендер спущений на воду – механізм ховається. Самі ж відкидні дуги задіяні як кріплення для біміні-топу та напівпрозорих штор на верхній палубі, що створюють своєрідний намет над великою зоною відпочинку. До речі, на ‘Taransay’ точно знаються на відкритих майданчиках. Лаундж на сандеці або палубі тенту, як її називають Rossinavi, менш формальний. Тут є м’які дивани, оббиті біло-синьою «зеброю», і кавові столики, що трансформуються.

На головній палубі організували повноцінну обідню зону, приховану в надбудові, де можна не тільки приємно провести час у колі сім’ї та друзів, а й насолодитися найсмачнішими вишукуваннями кулінарії та виноробства. Перед рульовою рубкою розташовується затишний диванний куточок. Звідси не тільки відкривається чудовий огляд околиць, де буквально сконцентровані свіже повітря, магія води та звуки моря.